Компанія Boeing, один із провідних світових виробників авіаційної техніки, безперечно, вирізняється виробництвом знакових літаків. Кожен пасажирський літак Boeing або є найкращим у своєму класі, або бореться за це звання. І хоча ми часто чуємо про такі легендарні моделі, як Boeing 737, 747 та 777, про 727-й, схоже, дещо забули, а даремно, адже він мав надзвичайно цікаву долю.
На початку 1960-х років інженери Boeing прагнули створити літак, здатний обслуговувати невеликі міста та приземлятися на коротших злітно-посадкових смугах, водночас перевозячи більше пасажирів, ніж тодішні пропелерні лайнери. Саме з цією метою і з’явився на світ Boeing 727. Цей витончений триджет із заднім розташуванням двигунів був побудований навколо турбовентиляторних двигунів Pratt & Whitney JT8D – це потужні авіаційні двигуни, відомі своєю надійністю. 727-й мав спільну кабіну пілотів та такий самий поперечний переріз фюзеляжу (на шість крісел у ряд), як і раніший Boeing 707. Розробники зменшили розмах крила та створили спеціальні високопідйомні пристрої, щоб 727-й міг використовувати злітно-посадочні смуги завдовжки лише 1371,6 метра (4500 футів). Це було саме те, що компанії було потрібно, і досі Boeing 727 є одним з найбільших триджетів, які коли-небудь піднімалися в небо.
Хоча Boeing спочатку очікував побудувати лише близько 250 одиниць цього літака, попит на нього стрімко зріс. Врешті-решт, це призвело до загального виробництва 1832 одиниць між 1962 і 1984 роками, перш ніж його випуск був припинений. Проте, попри свою шалену популярність, літак не зміг уникнути долі, визначеної фундаментальними проблемами, пов’язаними як із самою компанією, так і з особливостями конструкції літака.
Boeing 727: Високі експлуатаційні витрати та надмірний шум у світлі нових норм
Boeing 727 увійшов в історію як перший комерційний реактивний літак, продажі якого перевищили тисячу одиниць, і тривалий час був найпопулярнішим авіалайнером, доки його не перевершив 737-й. Проте на початку 1980-х років галузь зазнала значних змін, що зробило його триджетну схему двигунів застарілою. У моду увійшли двомоторні літаки, такі як 737-200, 757, а також європейський Airbus A320 – один з найуспішніших пасажирських літаків у світі. І це було цілком виправдано, адже вони пропонували кращу місткість, вищу паливну ефективність та знижений рівень шуму. Останній фактор завдав серйозного удару по 727-му завдяки Закону США про контроль за шумом 1972 року. Цей важливий законодавчий акт, спрямований на захист навколишнього середовища та здоров’я людей від надмірного шуму, вимагав від старих і галасливих літаків, таких як 727-й, відповідати суворішим нормам шуму до 1999 року. Це означало, що на 727-й потрібно було встановлювати спеціальні комплекти для зниження шуму (“hush kits”), що тягло за собою значні витрати для авіаперевізників.
Крім того, триджетна конструкція літака вимагала наявності бортового інженера. Отже, тоді як новіші двомоторні літаки пропонували нижчі витрати на екіпаж, 727-й потребував екіпажу з трьох осіб: пілота, другого пілота та бортового інженера. Ця додаткова зарплата екіпажу, разом з відносно низькою паливною ефективністю, зробила експлуатаційні витрати неприйнятними. Таким чином, авіакомпанії поступово замінювали 727-мі на 737-800, A320 та 757. Деякі 727-мі продовжували літати зі спеціальними комплектами для зниження шуму до початку 2000-х років, довго після припинення виробництва у 1984 році, оскільки вони були міцними та придатними для використання на складних злітно-посадкових смугах. Остаточний “смертний дзвін” для цього літака пролунав, коли авіакомпанія Delta – одна з найбільших американських авіакомпаній – вивела з експлуатації свій останній 727-й у 2003 році.
