Марс, наш червоний сусід, приховує в собі дивовижні геологічні об’єкти, які продовжують бентежити та захоплювати вчених. Серед них — велична система каньйонів Валлес Марінер (Valles Marineris), що розтягнулася майже на 4000 кілометрів уздовж екватора планети. Це колосальне утворення є найбільшою каньйонною системою в усій Сонячній системі, значно перевершуючи земні аналоги. Для порівняння, найдовший каньйон Землі, що ховається під льодовиковим щитом Гренландії, сягає лише 750 кілометрів, а знаменитий Великий Каньйон у США, що розсікає плато Колорадо, має скромну довжину у 446 кілометрів.
Вперше Валлес Марінер був сфотографований космічним апаратом NASA «Марінер-9» у далекому 1972 році. Цей зонд став першим штучним супутником Марса і здійснив революцію в нашому розумінні Червоної планети, виявивши, що Марс — це не мертвий світ, а динамічне небесне тіло з величезними каньйонами, гігантськими вулканами та слідами давніх водних потоків. З тих пір Валлес Марінер багато разів потрапляв в об’єктив камери HiRISE (High Resolution Imaging Science Experiment), встановленої на орбітальному апараті NASA «Mars Reconnaissance Orbiter» (MRO), який вже 19 років несе свою службу на орбіті Марса. Проте, попри десятиліття досліджень, ця геологічна перлина все ще зберігає чимало таємниць.
Нещодавня фотографія, зроблена 24 травня та опублікована минулого тижня, фокусується на східній частині Кандер Хазма (Candor Chasma) — одному з найбільших каньйонів у системі Валлес Марінер. Цей знімок проливає світло на нові деталі, які можуть докорінно змінити уявлення планетарних геологів про давнє середовище Марса.
Розгадка давніх шарів
Завдяки унікальній здатності камери HiRISE розрізняти об’єкти розміром зі звичайний кухонний стіл, вчені з Лабораторії місяця та планет Університету Арізони, де була розроблена та експлуатується ця камера, отримали зображення, що демонструють шаруваті відкладення осадових порід завтовшки в кілька метрів. Найважливішим є те, що ці шари осаду, ймовірно, утворилися вже після формування самого каньйону. Вони виглядають еродованими, викривленими та зігнутими внаслідок тектонічних рухів.
На відміну від Землі, де рух літосферних плит зумовлює формування гірських хребтів, землетрусів та вулканізму, Марс не має подібної тектоніки плит. Його кора, за даними NASA, по суті є однією гігантською плитою. Однак, у міру охолодження марсіанської кори, в ній все ж утворюються розломи та тріщини. Якщо земний Великий Каньйон був вирізьблений річкою Колорадо протягом мільйонів років, то Валлес Марінер, включаючи Кандер Хазма, вважається результатом потужної вулканічної активності. Подальше його формування відбувалося під впливом зсувів, повеней та ерозії, які надали йому сучасного вигляду.
Водні скарби під поверхнею
У 2021 році Європейське космічне агентство (ESA) оприлюднило дані, що отримані за допомогою орбітального апарату ExoMars Trace Gas Orbiter — спільного проєкту ESA та російського космічного агентства. Було виявлено воду під поверхнею в Кандер Хазма. За оцінками, до 40% матеріалу біля поверхні у Валлес Марінер може становити вода. Це робить цю область схожою на земні регіони вічної мерзлоти, такі як Аляска, Канада, Гренландія та Сибір, де водяний лід постійно зберігається під сухим ґрунтом через низькі температури. Це відкриття має величезне значення для майбутніх пілотованих місій, оскільки вода є найціннішим ресурсом для життєзабезпечення та виробництва палива.
Виклики для майбутніх досліджень
Через свої круті стіни та хаотичні ландшафти Кандер Хазма є надзвичайно складним місцем для дослідження марсоходами. Проте проєкт «Valles Marineris Exploration» Німецького аерокосмічного центру (DLR) вивчає можливість відправки рою автономних роботів, що повзають та літають, для вивчення цієї небезпечної місцевості. Такий підхід дозволив би охопити значно більші території та дістатися до важкодоступних місць, розкриваючи ще більше таємниць Марса.
