Культовий червоно-білий Ford Gran Torino, що став візитною карткою детективів Старскі та Гатча в однойменному телесеріалі, який транслювався з 1975 по 1979 рік, залишив помітний слід в історії попкультури. Хоча його яскрава зовнішність і надавала йому вигляду швидкісного автомобіля навіть у нерухомому стані, більшість із десятка машин, що використовувалися для зйомок, були, м’яко кажучи, не дуже потужними.
Наприклад, двигун V8 об’ємом 5.75 літра, який встановлювався в деякі з найкрутіших автомобілів Ford того часу, виробляв лише 154 кінські сили і працював у парі з триступінчастою автоматичною трансмісією. Не дивно, що Пол Майкл Ґлейзер, який виконував роль детектива Дейва Старскі в серіалі, одразу ж зненавидів цей автомобіль, назвавши його “смугастим помідором”. Актор не приховував свого негативного ставлення до Gran Torino, постійно врізаючись ним у перешкоди та бордюри за будь-якої нагоди.
Він керував “геройськими” автомобілями, готовими до зйомок, але недостатньо потужними, у більшості кадрів. Однак для каскадерських трюків використовувалися моделі з двигунами V8 об’ємом понад 6.55 літра та переробленими задніми осями для кращого прискорення. Варто зазначити, що американський телесеріал “Старскі та Гатч” був поліцейською драмою, де два детективи Кен “Старскі” Хатчінсон та Дейв Старскі працювали у вигаданому місті Бей-Сіті, Каліфорнія. Їхній яскравий стиль, неортодоксальні методи та, безперечно, культовий автомобіль зробили їх надзвичайно популярними.
Проте до моменту виходу шоу в ефір нові правила щодо контролю викидів та економії палива змусили більшість покупців переходити на менші автомобілі. У 1970-х роках у США було прийнято низку законів, зокрема Закон про чисте повітря (Clean Air Act), які вимагали від автовиробників значно зменшити викиди забруднюючих речовин. Це, у поєднанні з нафтовою кризою 1973 року, яка підвищила ціни на паливо, призвело до зменшення об’єму двигунів, зниження їхньої потужності та впровадження систем контролю викидів, що негативно вплинуло на динамічні характеристики багатьох автомобілів того періоду. У результаті Ford припинив виробництво всієї лінійки Torino після 1976 року. Модель 1976 року з 5.75-літровим V8 мала співвідношення маси до потужності понад 11.34 кілограма на кожну доступну кінську силу, що робило її неповоротким, хоча й елегантним, “красенем”.
“Смугастий помідор” повернувся на великий екран
Незважаючи на те, що два “геройські” автомобілі, які використовувалися для зйомок великих планів і сцен погоні в шоу, були оснащені 5.75-літровими двигунами V8 та автоматичними трансмісіями, продюсери додавали звук автомобіля з механічною коробкою передач і потужнішим двигуном. Окрім унікального фарбування, шоу-кари мали п’ятиспицеві алюмінієві диски, ширші задні шини та пневматичні амортизатори ззаду, що надавало автомобілю більш агресивного нахилу.
Популярність Gran Torino зі “Старскі та Гатча” була настільки значною, що у 1976 році Ford випустив близько 1000 “смугастих помідорів” для продажу публіці. Ці автомобілі були пофарбовані в яскраво-червоний колір Ford з білими смугами, але без чорних контурів, які були присутні на Gran Torino з шоу. Пневматичні амортизатори або спортивні диски для цих версій не пропонувалися, як і механічна коробка передач.
Кілька таких заводських “смугастих помідорів” збереглися за майже півстоліття, хоча на автошоу та на вторинному ринку частіше можна побачити відтворені версії. Улюблений автомобіль повернувся у кіноадаптації “Старскі та Гатча” 2004 року, де головні ролі виконали Бен Стіллер, Оуен Вілсон і Снуп Доґґ. Також зелений Gran Torino 1972 року став центральним елементом фільму Клінта Іствуда 2008 року під назвою “Гран Торіно”. Цей фільм не був адаптацією серіалу, але його назва і знакова роль класичного автомобіля Gran Torino 1972 року відсилали до американської автомобільної культури, чим допомогли зберегти актуальність назви ще деякий час. Хоча чутки та рендеринг за допомогою штучного інтелекту про Gran Torino 2025 року виявилися лише порожніми балачками.
