На поверхні нашого Сонця одночасно вирували гігантський сонячний торнадо та потужне виверження плазми. Ці унікальні події вдалося зафіксувати на одному приголомшливому зображенні Максиміліану Теодоруку, досліднику з Інституту космічних наук у Румунії.
Унікальне Спостереження
Інститут космічних наук, розташований у Румунії, є провідною установою, що спеціалізується на фундаментальних дослідженнях у галузі космічної фізики та астрофізики, сприяючи нашому розумінню Всесвіту. Пан Теодору повідомив виданню Live Science, що масштабний сонячний торнадо є досить рідкісним явищем, і він ніколи раніше не бачив його одночасно з еруптивним протуберанцем. Хоча ці сонячні явища не пов’язані між собою безпосередньо, обидва вони є наслідком збурень у невидимому магнітному полі Сонця. Це магнітне поле, що є невід’ємною частиною нашої зірки, відіграє вирішальну роль у формуванні динамічних процесів, що відбуваються на її поверхні. Саме через ці порушення частина плазми – четвертого агрегатного стану речовини, що складається з іонізованого газу – була стиснута у вихор, подібний до торнадо, тоді як інша частина вирвалася у вигляді високого виверження, відомого як еруптивний протуберанець.
Неймовірні Масштаби
Цей сонячний торнадо досягав висоти близько 130 000 кілометрів (80 000 миль). Щоб усвідомити його масштаби, варто згадати, що наша Земля, яка має діаметр приблизно 12 756 кілометрів (7 926 миль), помістилася б у цьому торнадо понад десять разів, якщо їх скласти один на одного. Зазвичай сонячні торнадо коливаються у висоту від 25 000 до 100 000 кілометрів (від 15 500 до 62 000 миль), що робить це явище справжнім гігантом. Еруптивний протуберанець, за оцінками Максиміліана Теодору, мав ширину близько 200 000 кілометрів (124 000 миль). Це можна порівняти з розмірами гігантського сонячного протуберанця, спостереженого в липні минулого року, який був оцінений у понад 165 000 кілометрів (100 000 миль) і отримав прізвисько «Звір».
Таємниці Сонячних Вихорів та Вивержень
Земні торнадо утворюються інтенсивними вітрами та рухаються, тоді як сонячні торнадо складаються з іонізованого газу (плазми) і залишаються закріпленими на одному місці. Їх офіційно називають торнадо-протуберанцями, тоді як звичайні протуберанці також утримуються магнітними полями. За даними NASA, протуберанці прикріплені до видимої поверхні Сонця, або фотосфери, і простягаються в зовнішню атмосферу зірки, або корону. Еруптивний протуберанець виникає, коли магнітне поле, що утримує плазму, стає нестабільним і вибухає назовні. Спостерігачі за небом мали нагоду побачити виверження протуберанців у режимі реального часу під час повного сонячного затемнення 8 квітня минулого року, що стало справжнім видовищем.
Наука на Вартості Сонця
Дослідник вперше помітив сонячний торнадо на вебсайті Global Oscillation Network Group (GONG) минулого понеділка, 18 серпня. GONG, яким керує Національна сонячна обсерваторія, використовує шість ідентичних сонячних телескопів, що розташовані в різних країнах світу. Ця глобальна мережа дозволяє астрономам, як аматорам, так і професіоналам, моніторити сонячну активність майже в режимі реального часу. Його дружина та колега по Інституту космічних наук, дослідниця Еліза Теодору, допомогла йому налаштувати поле зору телескопа на торнадо, щоб він міг зробити знімки цього явища. Саме тоді з’явився еруптивний протуберанець, що дозволило йому зафіксувати обидва феномени одночасно.
Космічні Взаємодії та Сонячний Максимум
У багатьох випадках плазма, що вивільняється під час виверження протуберанця, потім вилітає в космос як корональний викид маси (КВМ). Цей тип сонячної бурі може зіткнутися з магнітним полем Землі і викликати полярні сяйва, відомі як північне сяйво (Aurora Borealis) або південне сяйво (Aurora Australis), що є надзвичайною небесною світловою виставою. Однак, такі події також можуть порушити роботу наших супутників та систем зв’язку. Максиміліан Теодору зазначив, що сфотографований ним еруптивний протуберанець дійсно випустив КВМ. Проте, на щастя, він не прямує до Землі, тому не призведе до будь-яких порушень чи видовищ північного сяйва в наших широтах. Проте Земля наразі перебуває під впливом сонячних вітрів, викликаних іншою сонячною активністю, тому полярні сяйва можуть бути помітними сьогодні ввечері на високих широтах, як повідомив споріднений сайт Live Science, Space.com.
Сонце нині перебуває в найактивнішій фазі свого приблизно 11-річного сонячного циклу, відомого як сонячний максимум. У цей період магнітне поле зірки слабшає і змінює свою полярність, що призводить до збільшення сонячної активності. Максиміліан Теодору зазначив, що існує багато сонячної активності, яку можна спостерігати навіть за допомогою невеликого телескопа, за умови, що він безпечно обладнаний сонячним фільтром. “Це найдинамічніша річ, яку ви можете побачити в небі як аматор, так і професіонал,” – підсумував він, заохочуючи до спостережень за нашою рідною зіркою.
