Хоча дим канабісу може здаватися менш агресивним, ніж тютюновий, це враження від марихуани може бути оманливим. Глибоко в легенях хімічний склад цієї речовини далеко не нешкідливий, як свідчать останні наукові дослідження. Деякі роботи навіть вказують на зв’язок інтенсивного вживання канабісу з підвищеним ризиком розвитку певних видів онкологічних захворювань, зокрема раку голови та шиї. Це порушує важливе питання: чи існує чіткий взаємозв’язок між канабісом та раком, і якщо так, що його спричиняє?
Кожен вдих диму канабісу – це складна суміш. Вона містить тетрагідроканабінол (ТГК), що є основним психоактивним компонентом марихуани, а також дрібні частки та певні канцерогени. Ці небезпечні для здоров’я речовини, що провокують розвиток раку, також виявляються у тютюновому димі. Проте канабіноїди – це клас хімічних сполук, що містяться в рослині канабісу, можуть мати свій власний, особливий вплив, непомітно змінюючи налаштування імунної системи легень.
Вплив на імунну систему легень
Рафаель Куомо, науковець із Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, який працює на перетині профілактики раку та вивчення залежностей, зазначає, що в результаті такого впливу “захисна оболонка дихальних шляхів слабшає, противірусні сигнали згасають, а запалення розпалюється”. Каліфорнійський університет у Сан-Дієго (University of California, San Diego, UCSD) є одним із провідних публічних дослідницьких університетів у США, відомим своїми досягненнями у науці та медицині.
В одному дослідженні на мишах було виявлено, що дим канабісу притуплював як протипухлинний, так і протиінфекційний захист організму. В іншому експерименті ТГК послаблював ефекти імунотерапії, зменшуючи активність імунних клітин, які борються з пухлинами.
Дослідження за участю людей, клітин та лабораторних мишей також виявили інші зміни в імунній системі, спричинені канабісом. У дихальних шляхах, при регулярному вживанні канабісу, значно підвищується рівень білків, пов’язаних із запаленням. Крім того, білок MUC5AC, який вистилає та захищає дихальні шляхи, у надмірній кількості виробляється в певних клітинах, що свідчить про ранні зміни в тканинах. Дим канабісу також може спотворювати дію ферментів, що підтримують цілісність тканин, та вимикати гени, які реагують на токсини.
Окрім цього, може бути пригнічена реакція альвеолярних макрофагів – спеціальних патрульних клітин легень, що відповідають за захист від інфекцій та сторонніх частинок. У крові ж спостерігаються зміни в рівнях клітинних месенджерів, так званих цитокінів, які відіграють важливу роль у регуляції імунних реакцій, а також незначні епігенетичні зміни, що стають своєрідним “молекулярним щоденником” впливу. Епігенетика – це вивчення змін у генній активності, які не пов’язані зі зміною самої послідовності ДНК.
Саянтан Бхаттачар’я, системний біолог-онколог з Онкологічного центру імені М.Д. Андерсона, пояснив Live Science, що, підсумовуючи, “дим канабісу, від його токсичних побічних продуктів до ТГК, може подразнювати легені та послаблювати імунітет”. Онкологічний центр імені М.Д. Андерсона в Х’юстоні, Техас, є одним із найпрестижніших та найбільших центрів лікування раку у світі, що спеціалізується на дослідженнях, догляді за пацієнтами та профілактиці.
Молекулярні важелі та роль EGFR
Проте, порушення імунітету – це лише один із факторів, що можуть підвищувати ризик розвитку раку. Дим канабісу може також впливати на глибинніші механізми всередині клітин – молекулярні перемикачі, які ракові клітини використовують для росту та поширення. Серед них особливо відомим є рецептор епідермального фактора росту, або EGFR. Це білок, який знаходиться на поверхні клітин і відіграє вирішальну роль у їхньому рості, діленні та виживанні.
В одному з небагатьох подібних досліджень, Бхаттачар’я вивчив 83 чоловіків із раком голосових зв’язок – злоякісним новоутворенням, що вражає гортань, зокрема її голосовий апарат. Він виявив, що курці канабісу в цій групі мали значно вищу активацію EGFR та пов’язаних з раком білків, ніж курці тютюну або ті, хто не палив.
«EGFR регулює ріст, відновлення та виживання клітин, — пояснив Бхаттачар’я. — У курців канабісу постійна активація може підживлювати безконтрольне розмноження, прискорювати генетичні пошкодження та пришвидшувати перехід до раку – спричиняючи більш ранній початок, швидке поширення та стійкість до лікування». Однак слід зазначити, що дослідження Бхаттачар’ї включало лише 83 людини з одним видом раку, тому для підтвердження цих результатів на ширшій популяції потрібні подальші дослідження.
Бхаттачар’я бачить два визначальні напрямки для майбутніх досліджень. По-перше, розробка реалістичних лабораторних моделей, таких як “органоїди” – мініатюрні органи, вирощені в лабораторії, 3D-друковані пухлини та “чіпи-органи” – пристрої, що імітують функції людських органів, для вивчення того, як канабіс посилює дію EGFR. По-друге, дослідження потенційно небезпечних добавок, які можуть міститися в нерегульованих продуктах з канабісу.
Парадокс Куомо та майбутні виклики
Попри всі тривожні біологічні дані, виявлені в лабораторних дослідженнях, реальні дослідження курців канабісу показують неоднозначну картину. Деякі роботи пов’язують інтенсивне вживання канабісу з вищим ризиком раку, тоді як інші не знаходять чіткого зв’язку. Проте, Куомо вважає, що довгострокове вживання цієї речовини може збільшити ймовірність розвитку раку, ґрунтуючись на наявних даних.
Однак, для людей, які вже мають онкологічне захворювання, Куомо продемонстрував, що вживання канабісу не пов’язане з більш ранньою смертю. Це явище дослідники тепер називають “парадоксом Куомо”. Насправді, дослідження показали, що у пацієнтів з раком канабіс може посилювати апетит та зменшувати нудоту, спричинену хіміотерапією, навіть попри те, що його дим потенційно може закладати хімічні та клітинні передумови для розвитку хвороби.
Майбутнім викликом буде точна оцінка як переваг, так і шкоди від канабісу, аби зважити їх одне проти одного.
