У військовій історії часто простежується тенденція до створення грандіозних і руйнівних машин. Від середньовічних требушетів, що метали камені, до колосальних інженерних проєктів ХХ століття: німецької гармати Schwerer Gustav (найбільшої каліберної артилерійської системи, що брала участь у боях), надважкого танка Panzer VIII Maus, а також японських лінкорів класу Yamato, які залишилися найбільшими серед побудованих у світі. Усі ці приклади підтверджують просту закономірність: у війні «більше» часто означало «краще». Це стосувалося й авіації – літаків, настільки масштабних, що їхні крила могли, здавалося, затуляти сонце.
Одним із таких гігантів став стратегічний бомбардувальник Convair B-36 Peacemaker, створений у США після Другої світової війни. Між 1947 і 1954 роками компанія Consolidated Vultee (пізніше Convair) побудувала близько 380 цих літаків. Основним завданням Peacemaker було доставлення 86 000 фунтів (понад 39 тонн) ядерних чи звичайних бомб на міжконтинентальні відстані – до 16 000 км, що дозволяло вилітати з американських баз та атакувати цілі навіть у Європі чи Радянському Союзі.
Технічне диво на межі епох
Вражаючі характеристики робили B-36 унікальним. Його оснащували шістьма двигунами Pratt & Whitney R4360-53 Wasp Major – 28-циліндровими радіальними поршневими двигунами потужністю 3 500 к.с. кожен. Це забезпечувало крейсерську швидкість у 370 км/год. Однак, коли виникала потреба в додатковому прискоренні, вмикалися ще чотири турбореактивні двигуни General Electric J47-GE-19, кожен із тягою 5 200 фунтів, що дозволяло розганятися до 700 км/год.
B-36 став останнім американським стратегічним бомбардувальником із поршневими двигунами, проте саме він став «містком» між гвинтовою авіацією Другої світової та новим поколінням реактивних літаків.
Його габарити вражали: довжина – 49,4 м, висота – 14,3 м, максимальна злітна вага – понад 186 тонн. Розмах крила складав 70 м, і цей рекорд серед військових літаків не перевершено й досі.
«Звір, що міг літати вічно»
Першочергово Peacemaker розроблявся як план «Б» на випадок, якщо Велика Британія капітулювала б перед Німеччиною у 1941 році. Тоді США потребували літака, здатного злітати з території Північної Америки та завдавати ударів по цілях у Європі.
У 1948 році B-36 був найбільшим бойовим літаком у світі, залишаючи позаду навіть знамениту Boeing B-29 Superfortress. 7 грудня того ж року екіпаж під командуванням підполковника Джона Бартлетта із бази Carswell AFB у Техасі здійснив показовий політ: вони перелетіли до Гаваїв, виконали симульоване бомбардування, розвернулися та повернулися на базу без жодної дозаправки. Завдяки бакам на 115 000 літрів пального літак міг пролетіти понад 16 тисяч кілометрів. Це було переконливим сигналом: США здатні доставити ядерну зброю з континентальної території на будь-яку ціль у СРСР.
Важкий у пілотуванні, але незамінний у стримуванні
Керувати цією гігантською машиною було неймовірно складно. Один із пілотів жартував, що це «ніби сидіти у вітринному вікні та вести цілий багатоповерховий будинок». Через широке використання магнієвих сплавів у конструкції літак отримав прізвисько «Магнієвий монстр».
Попри десять двигунів і фантастичну дальність, Peacemaker жодного разу не застосували у реальних бойових діях. Його роль полягала у психологічному стримуванні противника під час Холодної війни. Водночас цей бомбардувальник став символом перехідного етапу в історії авіації та уособленням сили США у перші роки ядерної гонки.
З 380 побудованих машин до наших днів дожили лише чотири екземпляри, які сьогодні можна побачити в музеях США.
