Запалення в організмі може стати вирішальним чинником у передбаченні ефективності лікування депресії у людей, які страждають на цукровий діабет, причому цей вплив разюче відрізняється між першим і другим типом захворювання. Це відкриття, зроблене завдяки новому дослідженню, відкриває перспективи для розробки індивідуалізованих програм психіатричної допомоги.
Цукровий діабет та депресія часто йдуть пліч-о-пліч. За статистикою, депресія виявляється більш ніж утричі частіше у людей з цукровим діабетом 1-го типу (ЦД1) та майже вдвічі частіше у тих, хто має цукровий діабет 2-го типу (ЦД2). Коли ці два стани співіснують, підходи до лікування депресії можуть значно варіюватися.
Новітні дослідження та їхній предмет
У своєму новому дослідженні вчені з Німецького центру діабету (DDZ), Науково-дослідного інституту Діабетичної академії Мергентгайм (FIDAM) та Німецького центру досліджень діабету (DZD) (провідні дослідницькі організації у сфері діабету в Німеччині) зосередилися на вивченні взаємозв’язку між запальними процесами в тілі та поліпшенням симптомів депресії у людей з ЦД1 та ЦД2.
“Люди з цукровим діабетом 2-го типу та високим рівнем запалення, ймовірно, особливо добре реагують на зміни в депресивних когніціях за допомогою когнітивно-поведінкової терапії (психотерапевтичний метод, що допомагає ідентифікувати та змінювати деструктивні патерни мислення)”, – зазначив професор Норберт Германс з DZD та FIDAM, один із провідних авторів дослідження. “Натомість, люди з цукровим діабетом 1-го типу та високим рівнем запалення можуть отримати більше користі від протизапальних медикаментозних терапій”.
Методика дослідження та виявлені розбіжності
Дослідники об’єднали дані трьох попередніх німецьких рандомізованих клінічних випробувань, спрямованих на зменшення підвищених депресивних симптомів та діабетичного дистресу у людей з діабетом 1-го або 2-го типу. Діабетичний дистрес — це стан, що характеризується відчуттям перевантаженості, розчарування, провини та занепокоєння щодо керування діабетом та його можливих ускладнень. Загалом до цього дослідження було включено 332 учасники з ЦД1 та 189 учасників з ЦД2, які пройшли базове обстеження та подальше спостереження через 12 місяців. Серед використаних показників були шкала депресії Центру епідеміологічних досліджень депресії (CES-D) – стандартизований інструмент для оцінки депресивних симптомів, аналізи крові на 76 запальних біомаркерів, а також симптоми, розподілені на когнітивно-афективні (наприклад, відчуття безнадійності), соматичні (наприклад, поганий сон, втома) та ангедонічні (втрата задоволення) групи.
Після врахування таких факторів, як вік, індекс маси тіла (ІМТ), тривалість діабету, рівень холестерину та супутні захворювання, дослідники виявили, що у пацієнтів із ЦД1 вищий початковий рівень запалення був пов’язаний з меншим поліпшенням депресії. Запалення, схоже, було тісніше пов’язане з фізичними/соматичними симптомами у пацієнтів із ЦД1. Натомість, у тих, хто мав ЦД2, вищий початковий рівень запалення був пов’язаний з більшим поліпшенням депресії. Для цих пацієнтів ефект був найсильнішим щодо когнітивно-афективних та ангедонічних — тобто емоційних та мотиваційних — симптомів.
Вчені поки що не змогли однозначно пояснити, що спричиняє таку різницю між ЦД1 (який є автоімунним захворюванням, що виникає, коли імунна система руйнує клітини, які виробляють інсулін) та ЦД2 (що часто пов’язаний з резистентністю до інсуліну та може бути спричинений метаболічним запаленням), але припускають, що це може бути пов’язано з різними формами активації імунної системи, що спостерігаються при кожному стані.
Обмеження дослідження та майбутні кроки
Дослідження мало певні обмеження. Були вивчені лише немедикаментозні — психологічні та освітні — втручання, тому результати можуть не стосуватися антидепресантної терапії. Учасники вже мали підвищені депресивні симптоми або дистрес, тому висновки можуть не поширюватися на легші випадки або важку велику депресію. Більшість учасників були європейського походження, отже, результати можуть не стосуватися інших етнічних груп. Не було проведено подальших вимірювань біомаркерів, тому дослідники не могли відстежувати, як рівні запалення змінюються з поліпшенням симптомів. І, звичайно, це дослідження встановлює лише асоціації, а не причинно-наслідкові зв’язки.
Проте, результати дослідження вказують на те, що аналізи крові на запальні маркери можуть допомогти в індивідуалізації лікування депресії у людей з діабетом. Для пацієнтів із ЦД1 з високим рівнем запалення можуть бути потрібні додаткові протизапальні підходи для поліпшення депресивних симптомів, особливо фізичних. Тоді як для пацієнтів із ЦД2 психологічні терапії можуть бути особливо ефективними, зокрема для емоційних та мотиваційних симптомів.
“Необхідні подальші дослідження для кращого розуміння основних механізмів та ролі психотерапевтичних і протизапальних підходів до лікування”, – наголосив співавтор професор Міхаель Роден, науковий директор та речник ради DDZ, а також директор відділення ендокринології та діабетології Університетської клініки Дюссельдорфа (один з провідних медичних центрів Німеччини).
Дослідження було опубліковано у фаховому журналі Diabetologia.
