Дирижабль «Гінденбург» найчастіше асоціюється з трагічною катастрофою, що сталася 6 травня 1937 року. Проте до цієї події він мав коротке, але помітне життя, перевозячи пасажирів між континентальною Європою та Америкою. Цей величезний апарат мав 25 кают, кожна з яких була розрахована на двох пасажирів, а також міг розміщувати додаткових пасажирів та членів екіпажу. Він долав Атлантику значно швидше за будь-який океанський лайнер того часу. Згідно зі свідченнями одного з пасажирів, опублікованими в журналі Smithsonian Magazine, подорож тривала близько 60 годин.
Подорож «Гінденбурга» починалася у Франкфурті – великому історичному місті Німеччини, що відіграє значну роль у європейській фінансовій та культурній сферах. Звідти дирижабль прямував через Північну Європу та Атлантичний океан, проходячи неподалік від Гренландії – найбільшого острова у світі, що належить Данії, та Ньюфаундленду – великого острова біля східного узбережжя Канади. Далі він слідував уздовж східного узбережжя Північної Америки, перш ніж приземлитися на аеродромі Лейкхерст у штаті Нью-Джерсі, який на той час був визначним пунктом для повітряних суден. Після прибуття пасажири могли продовжити свою мандрівку на північ до Нью-Йорка – одного з найвідоміших мегаполісів світу.
Хоча саме «Гінденбург» зробив подорожі на дирижаблях надзвичайно популярними, він не був першим літальним апаратом такого типу. Оригінальний цепелін LZ-1 здійснив свій перший політ ще у 1900 році. До 1931 року дирижабль «Граф Цепелін» вже пропонував комерційні рейси між Європою та Південною Америкою. Проте масштаби «Гінденбурга» були безпрецедентними для будь-якого повітряного судна того часу; для порівняння, він був приблизно у три рази довший за сучасну «Королеву Небес» – знаменитий пасажирський літак Boeing 747, який відомий своєю місткістю та дальністю польотів.
Що сталося з «Гінденбургом»?
Польоти «Гінденбурга» були відносно нечастими. За перший рік своєї служби дирижабль здійснив лише 17 трансатлантичних зворотних рейсів, з яких 10 були до Сполучених Штатів. Апарат був запущений у березні 1936 року, і отже, йому виповнився лише трохи більше року, коли він спалахнув вогнем під час спроби приземлення в Нью-Джерсі.
Незважаючи на деякі припущення, що пожежа «Гінденбурга» могла бути своєрідним опосередкованим нападом на Німеччину, як німецькі, так і американські слідчі дійшли висновку, що фатальна пожежа була спричинена витоком газу з однієї з газових комірок дирижабля. Спочатку «Гінденбург» проєктувався для польотів на гелії – безпечному, негорючому газі, що є другим за легкістю хімічним елементом після водню. Однак через торговельні обмеження оператори були змушені використовувати надзвичайно легкозаймистий водень. Коли цей газ почав витікати під час приземлення, він якимось чином контактував із джерелом займання, спричинивши пожежу, яка стрімко поширилася по всьому судну. Всього внаслідок катастрофи загинуло 36 людей, включаючи 22 члени екіпажу, 13 пасажирів і одного наземного працівника.
У роки, що настали після цієї жахливої катастрофи, дирижаблі швидко втратили свою прихильність серед мандрівників. Хоча менші за розміром м’які дирижаблі, відомі як блимпи, продовжували використовуватися ВМС США у військових цілях. Сьогодні блимпи іноді застосовуються для рекламних кампаній, як, наприклад, знаменитий флот з чотирьох блимпів компанії Goodyear, що подорожують по США та Європі.
