Антарктида, континент, що довгий час вважався віддаленим і незмінним, тепер переживає драматичні перетворення. Цей покритий льодом континент та оточуючий його Південний океан – велична водна маса, що омиває Антарктиду і відома своїми суворими умовами, – демонструють несподівані та тривожні зміни. Морський лід стрімко скорочується, величезні плавучі льодовикові шельфи – це такі собі плато льоду, що утворюються там, де льодовики з суші сповзають у море і залишаються на плаву, – тануть дедалі швидше, а льодовикові щити, що вкривають весь континент, наближаються до критичних порогових точок, після яких зміни можуть стати незворотними. Навіть важливі океанські течії виявляють ознаки уповільнення.
Нове дослідження, опубліковане у престижному науковому журналі Nature, підтверджує, що ці різкі зміни вже відбуваються і, ймовірно, значно посиляться у майбутньому. Деякі з авторів цієї публікації стали свідками цих разючих перетворень під час своїх польових робіт на льодовиках.
Ці зміни віщують погані новини для дикої природи, як знакової, так і менш відомої. Проте наслідки цих перетворень поширяться далеко за межі континенту. Те, що відбувається в Антарктиді зараз, вплине на весь світ протягом багатьох поколінь – від підвищення рівня моря до екстремальних змін у кліматичній системі.
Що таке стрімка зміна?
Науковці визначають стрімку зміну як кліматичний або екологічний зсув, що відбувається значно швидше, ніж очікувалося. Це поняття є особливо тривожним, оскільки такі зміни можуть посилювати самі себе. Наприклад, танення морського льоду дозволяє океанам нагріватися швидше, що, у свою чергу, призводить до ще більшого танення льоду. Після запуску, ці процеси може бути важко або навіть неможливо зупинити протягом часових масштабів, важливих для людства.
Хоча зазвичай припускають, що поступове потепління призведе до поступових змін, в Антарктиді ми спостерігаємо зовсім іншу картину. Протягом минулих десятиліть антарктичне середовище демонструвало значно м’якшу реакцію на спричинене людиною глобальне потепління порівняно з Арктикою. Але приблизно десять років тому почали відбуватися саме такі стрімкі, раптові зміни.
Скорочення морського льоду спричиняє каскадні наслідки
Природні системи Антарктиди тісно взаємопов’язані. Коли одна система виходить з рівноваги, це може спричинити каскадні ефекти в інших.
Морський лід навколо Антарктиди різко скорочується з 2014 року. Площа морського льоду нині зменшується удвічі швидше, ніж морський лід в Арктиці. Дослідники виявили, що ці зміни є безпрецедентними – вони значно виходять за межі природної мінливості останніх століть.
Наслідки цього мають значні масштаби. Морський лід має світлу поверхню з високим альбедо, тобто відбивною здатністю, яка віддзеркалює тепло назад у космос. Коли морського льоду менше, темніші океани поглинають більше тепла, що прискорює глобальне потепління. Під загрозою опиняються імператорські пінгвіни – ці величні птахи, що є найбільшими серед усіх видів пінгвінів та розмножуються на морському льоду, – та інші види, що залежать від морського льоду для проживання та розмноження. Зменшення морського льоду також означає, що льодовикові шельфи Антарктиди стають більш вразливими до впливу хвиль, що прискорює їхнє руйнування.
Життєво важливі океанські течії сповільнюються
Танення льоду фактично уповільнює глибоководну циркуляцію навколо Антарктиди. Ця система глибоководних течій, відома як Антарктична перекидна циркуляція, відіграє визначальну роль у регулюванні клімату Землі, поглинаючи вуглекислий газ та розподіляючи тепло.
У Північній півкулі Атлантична меридіональна перекидна циркуляція (AMOC) – велика система океанських течій, що переносить теплу воду від екватора до Північної Атлантики, – також стикається з ризиком уповільнення.
Тепер ми спостерігаємо аналогічну небезпеку в течіях Південного океану. Зміни в Антарктичній перекидній циркуляції можуть розгортатися удвічі швидше, ніж у більш відомому північноатлантичному аналогу.
Уповільнення цих течій може зменшити обсяг кисню та вуглекислого газу, який поглинає океан, і залишити життєво важливі поживні речовини на морському дні. Менша кількість кисню та поживних речовин матиме серйозні наслідки для морських екосистем та регулювання клімату.
Танення гігантів
Західноантарктичний льодовиковий щит, а також деякі регіони Східної Антарктиди, нині втрачають лід і сприяють підвищенню рівня моря. Втрата льоду збільшилася у шість разів з 1990-х років.
Сам лише Західноантарктичний льодовиковий щит містить достатньо льоду, щоб підняти глобальний рівень моря більш ніж на п’ять метрів. Вчені попереджають, що ми можемо наближатися до моменту, коли цей льодовиковий щит може зруйнуватися навіть без значного подальшого потепління, хоча це може зайняти століття або тисячоліття.
Ці величезні льодовикові щити становлять глобальну порогову загрозу. Вони вносять найбільшу невизначеність у прогнози майбутнього підвищення рівня моря, оскільки ми не знаємо, наскільки швидко вони можуть зруйнуватися.
По всьому світу щонайменше 750 мільйонів людей живуть у низинних прибережних районах. Підвищення рівня моря загрожує прибережній інфраструктурі та громадам по всьому світу.
Дика природа та екосистеми під загрозою
Біологічні системи Антарктиди також зазнають раптових змін. Екосистеми як підводні, так і наземні, змінюються під впливом зростаючих температур, нестабільних льодових умов та людської діяльності, що приносить забруднення і появу інвазивних видів – чужорідних організмів, які, потрапляючи в нове середовище, можуть завдати шкоди місцевій флорі та фауні.
Життєво важливо захистити ці екосистеми через Договір про Антарктику, що передбачає створення заповідних зон на суші та в морі, а також обмеження деяких видів людської діяльності. Проте цих заходів зі збереження буде недостатньо, щоб забезпечити виживання імператорських пінгвінів та морських леопардів – великих хижих тюленів, що мешкають у водах Антарктики і є вершиною харчового ланцюга. Для цього потрібні рішучі глобальні дії зі скорочення викидів парникових газів.
Яке майбутнє?
Антарктида часто сприймається як символ ізоляції та сталості. Проте континент зараз змінюється з тривожною швидкістю – набагато швидше, ніж передбачали вчені.
Ці стрімкі зміни значною мірою спричинені надмірним теплом, яке утримується десятиліттями безконтрольних викидів парникових газів. Єдиний спосіб уникнути подальших різких змін – це достатньо швидке скорочення викидів, щоб утримати потепління якомога ближче до 1,5°C порівняно з доіндустріальним рівнем.
Навіть якщо ми цього досягнемо, значна частина змін вже запущена. Уряди, підприємства та прибережні громади повинні готуватися до майбутнього, сповненого стрімких змін. Те, що відбувається в Антарктиді, не залишиться тільки там.
Ставки не можуть бути вищими. Рішення, прийняті зараз, визначать, чи зіткнемося ми з майбутнім, сповненим погіршення наслідків та незворотних змін, чи з таким, де вдасться керувати стійкістю до вже неминучих перетворень.
