На території Південної Америки археологи виявили напрочуд добре збережений скелет гігантського хижака – родича сучасних крокодилів, що пропонує вченим унікальний погляд на його фізіологію та поведінку. Ця тварина, яка полювала на середніх динозаврів, панувала на землі 70 мільйонів років тому.
Міжнародна команда палеонтологів на чолі з науковцями з Аргентинського музею природничих наук (MACN) описала новий вид, що мешкав поряд із динозаврами, а також гігантськими зміями, черепахами, ранніми птахами та невеликими ссавцями, незадовго до завершення Крейдового періоду, спричиненого падінням астероїда. Рештки були виявлені поблизу міста Ель-Калафате в Аргентині. Це мальовниче місто, що розкинулося в аргентинській Патагонії, є не лише воротами до славетного Національного парку Лос-Гласіарес із його величними льодовиками, а й справжньою скарбницею для палеонтологів, що раз по раз відкриває нові сторінки давньої історії Землі.
Науковці вважають, що новоназваний Kostensuchus atrox був грізним наземним хижаком, який досягав близько 3,5 метра (11,5 футів) завдовжки і важив близько 250 кг (551 фунт). Його коротка, глибока черепна коробка тримала потужні щелепні м’язи, а лезоподібні, зазубрені зуби, що були вдвічі більші, ніж у раніше відомих, менших за розміром крокодилоподібних, були призначені для розсікання плоті, а не для її утримання. Ці особливості свідчать про те, що це був “гіперхижак”, який харчувався майже винятково м’ясом.
Назва Kostensuchus atrox має глибоке коріння: “Костен” походить від слова “Костен” з мови Аонікенк (Теуельче) – корінних мешканців Патагонії, яка означає потужний патагонський вітер, що пронизує ці землі. Аонікенк, або теуельче, були мисливцями-збирачами, що століттями населяли південні регіони Патагонії, відіграючи визначну роль у культурній історії цього суворого краю. “Сухус” походить від Соухоса, грецької назви для єгипетського бога Себека, якого зображували з головою крокодила. Себек був шанованим богом води, розливів Нілу, плодючості та військової доблесті, відомим за свою силу та непередбачуваність. Своєю чергою, “Атрокс” з грецької перекладається як “жорстокий”. Ця знахідка є знаковою, адже Kostensuchus є не лише абсолютно новим видом, але й новим родом, що робить це відкриття надзвичайно вагомим для розуміння еволюційного дерева.
Незвичайний хижак давньої Патагонії
Відмінність Kostensuchus atrox від сучасних крокодилів, які переважно чатують у воді, щоб схопити та втопити здобич, була разючою. Цей звір мав будову та зуби, що дозволяли йому активно атакувати тварин на суші, прориваючись крізь шкуру та плоть. Його міцні плечі та потужний череп свідчать про те, що це був активний мисливець, здатний боротися з пручаючоюся жертвою. А жертвою в Патагонії того часу були динозаври – від середніх травоїдних до менших хижаків, чиї скам’янілості також були знайдені в тих самих шарах породи.
Розкриваючи таємниці давніх крокодилоподібних
Пеїрозавриди – це вимерле сімейство крокодилоподібних, близьких родичів сучасних крокодилів, які існували лише в Крейдовому періоді в Південній Америці, Африці та на Мадагаскарі. Досі більшість з них були описані лише за фрагментами щелеп або окремими зубами, що не дозволяло повною мірою зрозуміти їхній зовнішній вигляд та спосіб життя. Цей новий зразок зберігає поєднаний скелет із черепом та передньою частиною тіла, що робить його найкращим прикладом свого роду, коли-небудь знайденим. Крейдовий період, що тривав приблизно від 145 до 66 мільйонів років тому, був часом розквіту динозаврів і величезного біологічного розмаїття, яке зрештою завершилося масовим вимиранням. Формування Чоррільйо (Maastrichtian Chorrillo Formation), де було зроблено відкриття, є одним з найпродуктивніших палеонтологічних місць для пізнього Крейду в Патагонії. У ті часи Південна Америка була частиною суперконтиненту Гондвана – древньої великої суші, яка згодом розкололася на сучасні континенти південної півкулі.
Порівнюючи анатомію K. atrox з іншими крокодилоподібними, дослідники дійшли висновку, що це був хижак, чудово пристосований до життя на суші. Відкриття Kostensuchus atrox значно розширює знання про анатомію широкомордих пеїрозавридів, раніше відомих лише за надзвичайно фрагментарними рештками з Південної Америки та Мадагаскару. Kostensuchus розглядається як частина групи міцних, широкомордих пеїрозавридів, які існували наприкінці Крейдового періоду в різних регіонах Гондвани. Нова анатомічна інформація, отримана завдяки Kostensuchus, проливає світло як на схожість, так і на відмінності між широкомордими пеїрозавридами та баурозухідами – ще однією групою крокодилоподібних, яка незалежно еволюціонувала в домінуючих хижаків у Крейдовому періоді Гондвани.
Крокодилоподібні колись займали надзвичайно різноманітні ніші – від спеціалізованих хижаків, таких як K. atrox, до рибоїдів та рослиноїдних форм. Пеїрозавриди представляють одну із загублених гілок цього дерева, що зникли разом із непташиними динозаврами 66 мільйонів років тому. Сучасні крокодили, алігатори та гавіали є останніми вижилими представниками набагато різноманітнішої лінії.
Цей новий зразок не лише є еталоном для порівняння з іншими скам’янілостями, але й по-новому освітлює, як стародавні крокодили диверсифікувалися в гігантських, м’ясоїдних спеціалістів безпосередньо перед їхнім раптовим вимиранням.
Дослідження було опубліковано в науковому журналі PLOS One.
