Авіаносці є невід’ємним елементом сучасної військово-морської стратегії, відіграючи першорядну роль як у виконанні завдань під час воєнних конфліктів, так і у підтриманні стабільності в мирний час. Однак, як і будь-який складний механізм, що працює в суворих морських умовах, ці гіганти мають свій термін служби. Зазвичай авіаносці залишаються в строю близько 50 років, але для досягнення такого довголіття їм необхідно пройти низку ретельних перевірок та масштабних робіт на середині свого життєвого циклу. Цей процес, відомий як дозаправка та комплексний капітальний ремонт (Refueling and Complex Overhaul, RCOH), є не лише складним, але й надзвичайно тривалим, займаючи до чотирьох років.
Під час RCOH, який є критично важливим етапом експлуатації авіаносців з ядерними реакторами, відбувається не лише дозаправка ядерного палива, що забезпечує їх енергією на десятиліття вперед. Цей грандіозний захід також включає в себе усунення всіх накопичених несправностей, капітальний ремонт численних систем та модернізацію озброєння й електронного обладнання. Важливість RCOH настільки велика, що авіаносець не може бути списаний з експлуатації, доки не пройде цей комплекс робіт. Серед одинадцяти діючих авіаносців Сполучених Штатів Америки шість вже успішно завершили RCOH, що означає, що вони перебувають у другій половині свого терміну служби. Зокрема, авіаносець USS John C. Stennis, представник знаменитого класу Nimitz, має повернутися в стрій після завершення RCOH у жовтні 2026 року. Ці кораблі, відомі своєю ядерною силовою установкою та величезними розмірами, поступово наближаються до завершення своєї епохи, а Військово-морські сили США вже активно впроваджують наступне покоління авіаносців, першим з яких став USS Gerald R. Ford, що обіцяє ще більшу ефективність та технологічну досконалість.
Що відбувається з авіаносцем після завершення терміну служби?
Найстарішими американськими авіаносцями, що досі перебувають на службі, є USS Nimitz та USS Dwight D. Eisenhower. Ці ветерани флоту наближаються до завершення свого надзвичайно тривалого життєвого циклу. Зокрема, USS Nimitz, введений в експлуатацію у 1975 році, планується вивести зі складу флоту до весни 2026 року у Норфолку, штат Вірджинія. Норфолк – це один з найважливіших військово-морських портів у світі, де розташована найбільша військово-морська база у світі, що робить його логічним місцем для таких операцій. Авіаносець USS Dwight D. Eisenhower, який почав свою активну службу у 1977 році, очікується, що прослужить щонайменше до 2029 року.
Коли авіаносець завершує свою військову кар’єру, існує кілька варіантів подальшої долі цих величезних кораблів. Деякі з них перетворюються на музеї, стаючи символом морської могутності та пам’яткою для майбутніх поколінь. Інші ж виставляються на продаж. Прикладом такої практики є угода 2021 року, коли ВМС США продали авіаносці USS Kitty Hawk та USS John F. Kennedy техаській компанії International Shipbreaking Limited за символічну ціну – по одному центу за кожен корабель. International Shipbreaking Limited – це одна з провідних компаній у світі, що спеціалізується на демонтажі великих суден, що дозволяє їм переробляти величезні металеві конструкції.
Така низька ціна була зумовлена не стільки реальною вартістю самих авіаносців, скільки величезними витратами та складністю процесу їхнього демонтажу, який лягав на плечі покупця. Для компаній, що беруться за такий масштабний проєкт, привабливість полягає в можливості заробити на продажу металобрухту. Однак це не гарантує прибутковості, оскільки вартість виведення з експлуатації та утилізації авіаносця може бути колосальною. Американський уряд, у свою чергу, не зміг би збалансувати витрачені кошти з потенційними доходами, особливо враховуючи, що більшість технологій на борту цих старих кораблів швидко застарівають і не мають значної ринкової вартості. Зрештою, час і кошти, необхідні для цього завдання, вважаються більш раціональними для інвестування у підготовку та введення в експлуатацію нового покоління авіаносців, що забезпечить флоту сучасні можливості для захисту національних інтересів.
