Нещодавні дослідження проливають світло на одну з найзагадковіших палеоантропологічних знахідок – череп, виявлений у Печері Петралона на півночі Греції. Цей артефакт, вік якого сягає близько 300 000 років, виявився ні сучасним Homo sapiens, ні неандертальцем, що змушує вчених переосмислити складний родовід людства та заново поглянути на його еволюційне дерево.
Таємниця Печери Петралона
Череп, що привернув увагу світової наукової спільноти, був знайдений ще 1960 року, міцно прикріплений до стіни вапнякової Печери Петралона. Ця печера, розташована в регіоні Халкідіки на півночі Греції, є визначною пам’яткою і однією з найважливіших археологічних пам’яток Європи, що пропонує унікальні дані про давнє життя. Особливістю знахідки було те, що з черепа стирчав сталагміт – мінеральне утворення, яке зазвичай росте з підлоги печери. Десятиліттями вчені вели палкі дискусії про місце цього черепа на еволюційному дереві людини та про його точний вік, що залишалося предметом численних суперечок.
Розгадка за допомогою геологічного годинника
Відповідь прийшла завдяки новому дослідженню, опублікованому 14 серпня в авторитетному “Journal of Human Evolution” (Журнал еволюції людини). Дослідники зосередилися на датуванні кальциту – поширеної мінеральної форми карбонату кальцію, яка часто зустрічається в печерах і яка, власне, обросла череп. Для цього було використано метод уран-серійного датування. Цей науковий підхід ґрунтується на сталому радіоактивному розпаді урану на торій, що дозволяє з високою точністю визначити вік мінералу.
З’ясувалося, що кальцит, який виступав з черепа, має вік щонайменше 277 000 років. Хоча точний час, скільки череп пролежав у печері до того, як почав покриватися кальцитом, невідомий, ця нова оцінка допомагає значно звузити попередні гіпотези, які варіювалися від 170 000 до 700 000 років. На основі цих даних дослідники припускають, що вік самого черепа становить близько 300 000 років, хоча він може бути і старшим, якщо процес формування кальциту зайняв більше часу.
Homo heidelbergensis: сусід неандертальців
Ці висновки підтверджують попередні припущення про те, що індивід з Петралони мешкав у Європі епохи плейстоцену – геологічної епохи, що тривала приблизно від 2,6 мільйона до 11,7 тисячі років тому і відома як Льодовиковий період – поряд з неандертальцями. Неандертальці були вимерлим видом або підвидом архаїчних людей, що населяли Євразію до близько 40 000 років тому. Однак, індивід з Петралони належав до іншої людської групи, яку зазвичай називають *Homo heidelbergensis*.
Homo heidelbergensis – це стародавній вид гомінідів, який вважається спільним предком як сучасних людей (Homo sapiens), так і неандертальців (Homo neanderthalensis), що існував приблизно 700 000 – 300 000 років тому. Його виявлення свідчить про складність еволюційних шляхів наших предків.
Співавтор дослідження Кріс Стрінгер, видатний палеоантрополог з Музею природознавства в Лондоні, повідомив Live Science, що викопний з Петралони чітко відрізняється від H. sapiens та неандертальців. “Нова оцінка віку підтверджує стійкість та співіснування цієї популяції поряд з еволюційною лінією неандертальців у пізньому середньому плейстоцені Європи”, – пояснив Стрінгер, який є одним з провідних світових експертів з еволюції людини.
Деталі та паралелі з іншими відкриттями
Череп Петралона, іноді відомий як “Людина з Петралони”, майже напевно належав чоловікові, виходячи з його розміру та міцності. Кріс Стрінгер додав, що помірний знос зубів свідчить про те, що це був молодий дорослий індивід.
Цікаво, що ця оцінка віку – близько 300 000 років – збігається з аналізом Стрінгера та його колег щодо подібного викопного з Замбії, відомого як череп Кабве, або Череп зі Зламаного Пагорба. Череп Кабве, виявлений у 1921 році, був надзвичайно важливою знахідкою для розуміння анатомії та географічного поширення Homo heidelbergensis. Дослідження 2019 року датувало череп Кабве, який також часто відносять до Homo heidelbergensis, віком 299 000 років. “Цей викопний дуже схожий на череп з Петралони, і я б класифікував їх обидва як Homo heidelbergensis“, – підсумував Стрінгер, підкреслюючи їхнє спільне еволюційне значення.
