Клас препаратів, що широко використовуються для лікування різноманітних станів – від хронічної обструктивної хвороби легень (ХОХЛ) до депресії – відтепер пов’язаний із прискореною втратою рухливості в похилому віці. Це відкриття додає нового виміру до довгострокового використання антихолінергічних засобів, які раніше вже були асоційовані з розвитком деменції. Дослідники з Інституту медичних та наукових досліджень Південної Австралії (SAHMRI) та Вашингтонського університету взялися вивчити, чи може тривале застосування антихолінергічних медикаментів впливати на тіло так само, як численні докази вже свідчили про їхній вплив на мозок.
Що таке антихолінергічні препарати та чому вони важливі?
Хоча широкому загалу вони можуть бути невідомі за своєю функціональною назвою, антихолінергічні препарати є надзвичайно поширеними. По суті, вони пригнічують надмірну активність нейромедіатора ацетилхоліну, що може викликати широкий спектр проблем зі здоров’ям. Антихолінергіки використовуються для зменшення симптомів застуди та грипу (наприклад, дифенгідрамін, відомий як Benadryl), полегшення морської хвороби та алергічних реакцій (прометазин, або Phenergan), а також для розслаблення сечового міхура, щоб зменшити часте сечовипускання (оксибутинін, або Ditropan). Їх також застосовують для зняття м’язової скутості у пацієнтів із хворобою Паркінсона і навіть як поширений засіб для сну.
Чому ж щось настільки поширене та популярне — навіть те, що вільно продається без рецепта — може бути проблемою? Ацетилхолін є надзвичайно важливим нейромедіатором для мислення, контролю м’язів та пам’яті. Пригнічуючи його дію, люди, що приймають антихолінергічні препарати, особливо у літньому віці, можуть відчувати розгубленість, сонливість, запаморочення та слабкість. З часом ці симптоми можуть перетворитися на хронічні проблеми з пам’яттю та рухом. Саме цей аспект фізичного руху та слабкості зацікавив дослідників.
Попередні дослідження та нові відкриття
Раніші дослідження, багато з яких сягають 2015 року, сформували зростаючий обсяг доказів того, що довгострокове використання антихолінергічних препаратів може сприяти прискореному когнітивному зниженню і навіть провокувати деменцію. Ця робота досі триває.
Тепер, схоже, тривале використання цих медикаментів може фізично сповільнювати вас — фактично, прискорюючи старіння. У когортному дослідженні, що охопило 4283 особи, дані яких збиралися з 1994 по 2020 рік у рамках дослідження "Зміни мислення у дорослих" (Adult Changes in Thought study), вчені виявили "статистично значущі взаємозв’язки зі швидкістю ходьби" у людей, які приймали ці препарати у так званому клінічно звичайному режимі — тобто понад 1096 добових доз протягом 10 років. Дослідження зосереджувалося виключно на літніх людях; середній вік чоловіків і жінок на початковому етапі становив 74,3 року, а подальші оцінки проводились приблизно через вісім років. Таким чином, більшість учасників когорти були у віці 80 років або старше до кінця дослідження, а деякі — у 90 років. Результати були скориговані з урахуванням безперервного використання проти звичайного розподіленого прийому протягом десятиліття, а також супутніх захворювань та інших станів, що могли впливати на швидкість ходьби та силу.
Сучасне моделювання також показало, що люди, які приймали ці препарати нещодавно (протягом останніх чотирьох років до дати закінчення дослідження), демонстрували найбільш значне зниження темпу ходьби. Однак значної втрати сили хвату, яка також оцінювалася, не було виявлено. Швидкість ходьби знижувалася більше, якщо люди часто вживали ці препарати — особливо в старшому віці. І хоча десятилітнє застосування антихолінергіків не виявило значної втрати сили хвату, у тих, хто досяг порогу в 1096 добових доз протягом попередніх шести років, було виявлено значно вищу ймовірність ослаблення хвату, а також повільнішого темпу ходьби.
Рекомендації для лікарів та пацієнтів
Хоча дослідники не радять повністю відмовлятися від антихолінергіків — враховуючи їхню високу ефективність у лікуванні широкого спектра станів — дослідження заохочує літніх людей бути уважними до переваг та недоліків цих препаратів, а також до того, чи не є довготривале використання зрештою більш шкідливим.
"Антихолінергіки пов’язані з численними несприятливими наслідками для літніх людей; тому для клініцистів надзвичайно важливо уникати їх використання, коли це можливо, призначати найменшу ефективну дозу та періодично переоцінювати пацієнтів, щоб виявити можливості для припинення або зменшення прийому препаратів з метою мінімізації потенційної шкоди", — зазначили дослідники.
Дослідження було опубліковано в науковому журналі JAMA Network Open.
Довідкова інформація:
- Інститут медичних та наукових досліджень Південної Австралії (SAHMRI): Це незалежний, неприбутковий медичний дослідницький інститут, розташований у місті Аделаїда, Південна Австралія. Він займається проведенням передових медичних досліджень для покращення здоров’я людей.
- Вашингтонський університет (University of Washington): Один з провідних громадських дослідницьких університетів у США, розташований у Сіетлі, штат Вашингтон. Відомий своїми сильними програмами в галузі медицини, природничих наук та технологій.
- Ацетилхолін: Це органічна хімічна сполука, яка є нейромедіатором, тобто хімічною речовиною, що передає сигнали між нервовими клітинами, а також між нервами та м’язами. Він відіграє ключову роль у багатьох функціях організму, включаючи рух, навчання, пам’ять та регуляцію роботи органів.
- Хронічна обструктивна хвороба легень (ХОХЛ): Це прогресуюче захворювання легень, яке спричиняє утруднене дихання, кашель, відхаркування та задишку. Вона включає такі стани, як хронічний бронхіт та емфізема.
- Хвороба Паркінсона: Хронічне, прогресуюче неврологічне захворювання, яке вражає рухові функції. Характеризується тремором, скутістю м’язів, сповільненістю рухів та порушеннями рівноваги.
- Дослідження "Зміни мислення у дорослих" (Adult Changes in Thought study): Довгострокове когортне дослідження, яке проводиться спільно Вашингтонським університетом та Kaiser Permanente Washington. Воно вивчає фактори ризику когнітивного зниження, деменції та хвороби Альцгеймера у літніх людей протягом десятиліть.
