18 жовтня церква славить пам’ять святого Луки – лікаря, апостола від семидесяти, євангеліста та першого іконописця. Святий Лука вважається покровителем не лише медиків, але й художників. Йому моляться іконописці, але святий завжди допоможе і світським митцям.
Святий Лука був супутником святого апостола Павла в його апостольських подорожах, автором третього Євангелія та Діянь святих апостолів. Символом євангеліста Луки із пророцтв Єзекиїля є крилатий телець, що тримає Євангеліє.
За переказами, апостол Лука написав перші образи Богоматері – спочатку Її ікону з Немовлям, а потім ще дві. Пречиста благословила ці роботи. Також апостол написав ікони святих Петра і Павла. Треба сказати, що написання ікон не завжди було безпечним – досить згадати боротьбу з іконами як “ідолопоклонством”, повстання проти іконошанування у Візантії.
Перші зображення Христа, Богоматері та інших відомі ще у римських катакомбах і нагадують античні зображення, але згодом іконопис по-справжньому розвинувся як самостійний жанр.
Святий Лука походив з язичницької сім’ї. Християнство прийняв від учнів Христа. Ймовірно, в Антиохії познайомився з апостолом Павлом і став його товаришем у другій та третій апостольській подорожі, а також у римській в’язниці Павла.
Святий Лука залишився при святому апостолі Павлові, мабуть, аж до його смерті. Апостол Павло у своїх Посланнях часто згадує «любого Луку», свого співпрацівника та лікаря.
Своє Євангеліє святий Лука написав грецькою мовою. Він особисто не бачив Ісуса Христа та не був свідком його діянь і науки. Проте зустрічався з тими, хто був при Христі, і від них дістав багато докладних знань. Крім того, він слухав проповіді апостола Павла.
Час написання «Євангелія від Луки» біблісти визначають 70-м роком.
Після смерті апостола народів Павла, святий Лука покинув Рим. Проповідував Євангеліє в Ахаї (Греція), згідно з іншими джерелами – в Італії, Галлії або Далмації.
Святий Лука помер у 84-річному віці в місті Фіви в Бойотії (Греція), там і був похований. У другій половині IV століття, як повідомляє святий Ієронім, його мощі перенесено до церкви 12 Апостолів у Константинополі. З XII століття його мощі знаходяться в Падуї (Італія), у церкві святої Юстини.
У 1998 році вперше за 600 років було відкрито саркофаг у Падуї, та досліджено мощі за допомогою судової медицини. Встановлено, що череп, який знаходиться в Празі (Чехія) та частина мощей у Падуї належать до одного тіла
Внаслідок дослідження ДНК всі ознаки вказують на сирійське походження, чим підтверджено відповідний опис Луки у Біблії. Вік мощей становив на той час приблизно 1900 років.
Отже, цей день жовтня знаменує нашу українську діяльність. Це і день мистецтва, і турботи про здоров’я, і взаємодопомоги. І хотілося б, щоб цей святий лишився не тільки на іконах, а й у наших серцях. І вітаймо іменинників – адже Лука чудове ім’я, хай і не дуже поширене.
Фото: Церква Сен-Северін, Франція. Картина “Святий Лука”
