Львівські пані, що жили за імперії Габсбургів, любили парфумитися французькими та австрійськими ароматами. Та з часом місцеві підприємці започаткували виробництво своєї лінійки таких товарів. Дизайнерка, лекторка та авторка курсів з українського дизайну Олександра Корчевська розповіла про види парфумів, які робили у Львові у міжвоєння та в радянський період, особливо акцентуючи увагу на дизайні флаконів.
У 1920-30-х роках львів’янки могли придбати як французькі креми «Дельфа», Lytiol і німецький Nivea, так і українську продукцію – пудру «Меріда», косметичні та парфумерні продукти «Альое». Парфуми у той період продавали у спеціалізованих магазинах «Фаворі» на вул. Рутовського, 10 (тепер – Театральна) та «Федера» на Сикстутській, 7 (Дорошенка). Львівська хімічна фабрики TLEN виробляла лікувальні мила, зубні пасти та еліксири, парфуми та косметику. Ці виробництва були радше крафтовими, але популярними.
Продукція львівських підприємств міжвоєння
Після радянської окупації Львова їх закрили або націоналізували і передали концерну «Союзпарфумерпром». Відтак після 1939 року у Львові залишилися дві парфумерно-косметичні фабрики – «Львів», яка продовжила діяльність як «Едельвейс», та «Червона гвоздика».
Як розповідає Олександра Корчевська, на 1960-70-ті припав пік виробництва і популярності продукції цих фабрик. Львівські парфуми 70-х років мали особливі нотки – квітково-шипрові, стійкі, з нотами дубового моху, альдегідів і трав.
«Обидва підприємства мали бестселери, частина з яких була копією Ґерлен або Шанель або за пірамідою запаху, або за формою флакону, але їхні композиції з штучними та натуральними інгрідієнтами, які включали локальну компоненту – це неймовірна міць», – зазначає дослідниця.
Софія Ротару знялась у музичному фільмі «Червона рута»
Парфуми «Червона рута» випустили одразу після виходу фільму з Софією Ротару, вони багато в чому знаменували успіх цього кіно. Пакування парфумів доволі просте, але його елементи нагадують костюми співачки того періоду.
«Лісова казка» була бестселером продажів у 1960-их. Набір налічував одеколон та парфуми, оформлені у модерністському флаконі, схожого на діамант з огранкою «ашер». Корок бірюзового кольору – як бунтарський виклик гармонії червоно-чорного, зазначає дизайнерка.
Набір «Вечірній Львів» продавався в яскраво-синьому флаконі з кобальтового скла, який мав кілька версій. Варіанти показували логіку граненого флакона, що нагадував графини для алкоголю або відтворював малюнок цеглинок (русту) ренесансних і барокових львівських будинків.
Парфуми «Ватра» наливали у флакони, що нагадували скло Chanel і корок від Nasomatto. «Але перець усередині і відтворення малюнка багаття у ритмі, що нагадує скляні заломи графина, – це красиво!», – коментує дизайнерка.
Парфуми «Корал» мали абстракційну коробку, гострий, схожий на свічку, флакон і корок. Літерація нагадує дизайнерці узори первісної кераміки півдня України: літера «Р» всередині закручена, як равлик.
«Синевир» мав ноти ветиверу і дубового моху, шавлії (запахи гір), апельсинового цвіту (флердоранжу) та ванілі. Лабданум і ладан завершують цю композицію, роблячи її актуальною і сьогодні, піднесеною і стійкою. Флакон – синій, схожий на чорнильницю. А бурий колір парфуму і красиве літографічне оформлення, каже Олександра Корчевська, – наче коробка шоколаду.
«Біла лілія» мала елегантний флакон у квітковій стилістиці, оформлений геометричними лініями.
«Наче постать, одягнена у діорівську сукню з силуетом тюльпана, в оточенні геометричних узорів і силуета білої квітки. Але от літерація назви нагадує мені шабельки козацького скоропису, хоча позбавлені дещо його логіки зʼєднань та динаміки», – розмірковує дизайнерка.
«Карпати» – єдині у підбірці з чоловічих ароматів, які пахнуть лісом. Флакон нагадує легіня у сардаку з яскравим ткацтвом, або смереку, а пакування має напівокруглу форму ніші.
