Київ, столиця України, сьогодні є втіленням сучасності та європейського духу з його бурхливим життям та передовою інфраструктурою. Вулиці цього міста виблискують новітніми будівлями та шумлять від руху автомобілів, але під цим шаром сучасності криється давня історія. Навряд чи можна собі уявити, що колись, де зараз розкинувся Поділ, первісні мисливці вели полювання на мамонтів. І все ж, саме тут, у серці історичного Києва, між вулицею Кирилівською та Богуславським узвозом, археологи виявили сліди палеолітичної стоянки, яка розповідає нам про життя наших далеких предків. Ця знахідка є свідченням того, що давній Київ був свідком життя та виживання людей у далекі часи, коли величезні мамонти та носороги були звичними мешканцями цих земель. Дослідив її у 1893-1900 роках відомий археолог Вікентій Хвойка. Про дослідження розповів Центр консервації предметів археології.
На це місце археологи натрапили випадково. У 1890-х роках це був мис над вул. Кирилівською, на південь від нього яром протікав струмок, а з півночі пролягала дорога до цегельні. У мисі видобували глину для неї. Під час обстеження зрізу схилу Хвойка виявив уламок бивня мамонта. Він отримав дозвіл у власників садиб, не території яких був мис, і почав розкопки підніжжя. Незабаром там виявили ще один бивень мамонта з частиною черепа та кілька кремінних знарядь. Це засвідчило одночасне перебування на цьому місці давніх людей та тварин, що у далекі часи населяли територію нинішньої України.
Бивень мамонта
До розкопок долучився археолог Володимир Антонович, геологи. Антрополог Федір Вовк консультував наукові роботи дистанційно з Франції. А фінансово дослідження підтримали київські меценати Терещенки.
Вікентій Хвойка досліджував Кирилівську палеолітичну стоянку на великій площі, просуваючись углиб мису і фіксуючи послідовність залягання археологічних та геологічних шарів. У 1899 році новий власник садиби, на території якої проводили археологічні дослідження, почав будівництво великого заводу з виробництва цегли. Нове підприємство потребувало чималої кількості глини і її почали досить активно видобувати з мису. Таким чином Хвойка отримав добру нагоду для більш вичерпного вивчення палеолітичної стоянки.
Культурний шар палеоліту залягає на великій глибині
Археологічні розкопки дозволили зробити висновок про те, що археологічна пам’ятка складалась з двох шарів, які утворились у різний час і залягали на глибині 14 м та 22 метри.
Нижній шар стоянки (приблизний вік 17-20 тис. років до н.е.) – це місце тривалого поселення первісних мисливців. Там виявили кістки близько 70 мамонтів, кам’яні знаряддя (різці та скребла) та залишки вогнищ. Вікентій Хвойка виявив також зразки первісного мистецтва – два бивні мамонта були прикрашені гравійованими лініями-насічками та стилізованими зображеннями птаха і тварин.
Малюнок на бивні мамонта
Верхній шар стоянки також утворився у часи пізнього палеоліту. Там знайшли 3000 різноманітних кремінних знарядь – скребла, різці, ретушовані пластини, відщепи. Вони були зібрані у 20 округлих скупченнях, у яких сучасні дослідники вбачають залишки наземних жител з кісток мамонта та шкіри тварин. Схожі виявили на місці Мізинської пізньопалеолітичної стоянки на Чернігівщині.
Палеолітичні знаряддя праці з кременю
Було багато обпалених у вогні кісток тварин – шерстистого носорога, диких коней, левів, вовків, гієн, мамонтів, ведмедів, залишки великих вогнищ. На думку Вікентія Хвойки, тут жили люди сучасного фізичного типу і головним їхнім заняттям було полювання на великих тварин.
Місце знахідки на сучасній карті
Нині на місці палеолітичної стоянки між вул. Кирилівською та Богуславським узвозом працює автотранспортне підприємство. Місце є об’єктом культурної спадщини національного значення.
