Пилипівський піст – це піст східних християнських церков. Триває він із 15 листопада по 24 грудня. Його назва походить від свята св. Пилипа, останнього дня перед Різдвяним постом, коли вірні їдять скоромну їжу.
Пилипівський піст зародився у V столітті в західній церкві за понтифікату Лева І (440–462). Його необхідність папа мотивував подякую Богу за зібраний врожай. Тобто природа його походження вказує на землеробський характер цивілізації, що запровадила цей піст.
У східній церкві перші згадки про пилипівку виникають у кінці VI століття за понтифікату патріарха Константинопольського Іоана Постикова (582–595). Пізніше Різдвяний піст було канонізовано як час підготовки вірян до приходу Спасителя – Ісуса Христа. Втім, його тривалість викликала гострі суперечки та дебати серед богословів. Річ у тім, що у східній церкві лише пасхальний піст був приписаний Церквою
Всі інші пости були, до певної міри, протиставленням дохристиянським святам, звичкам та традиціям. У самій церкві ці пости не мали за апостольські, не могли визначитися щодо їх тривалості, змінюючи від 4-х до 18 днів, залежно від монастиря, який їх запроваджував. Гострі суперечки з цих питань тривали на сході по ХІ сторіччя включно. Остаточно дійшли згоди з цих питань лише у ХІІ столітті. За понтифікату Патріарха Константинопольського Луки Хризоверга, у 1166 році, було вирішено – посту бути.
На початку ХІІІ сторіччя східна церква устами Патріарха Антіохійського пояснила, що цей піст зобов’язує щодо його дотримання лише ченців, а миряни мають утримуватися від скоромної їжі до семи днів. І лише в середині XV сторіччя піст набув усталеної і відомої сьогодні всім норми у 40 днів.
Суть посту полягає не лише у тому, аби обмежувати себе у тих чи інших традиціях споживання їжі. У ці дні християни мають відмовитися від усього того, що дає їм найбільше задоволення, що відвертає їх від думок про найголовніше. Втім, якщо хтось не може витримати 40 днів посту і таке обмеження може призвести до непоправних наслідків у здоровʼї, то у цьому разі стриманість може бути не варта самого гріха.
Маємо пам’ятати слова Ісуса “Я прийшов, щоб грiшникiв спасти!”, і тоді першим до раю увiйшов розiп’ятий розбiйник, який повiрив у Бога. Треба дбати перш за все про свою душу, а не про шлунок. Тому цi днi важливо проводити у стриманостi, молитві та роздумах про найголовніше, а не над тим, що можна, а чого не можна їсти.
Мета посту – духовне очищення і зростання, вміння контролювати себе і свої бажання. Але досягти цього можна тільки у тому разі, коли ви не чините над собою насильства, а приймаєте зміни спокійно. Немає сенсу в катуванні себе постом, якщо ви не підготовлені заздалегідь і ніколи не дотримувалися його. Повний Різдвяний піст – 40 днів – без шкоди для здоров’я може витримати тільки досвідчена у цій справі людина.
Починайте з малих обмежень: не їжте жирне м’ясо, а лише пісне і рибу, чи вилучіть із раціону м’ясо й залиште яйця та молочні продукти, усуньте тваринні жири і залиште рослинні, не дотримуйтеся сухоїдіння на початку.
Не варто постити: вагітним та тим, хто голодує; дітям до 12 років; людям із хронічними інфекційними захворюваннями (туберкульоз, вірусний гепатит); у період хірургічного втручання; онкологічним хворим; при виразці шлунку і дванадцятипалої кишки, гастриті з підвищеною кислотністю; захворюваннях крові; тим, хто важко працює фізично; спортсменам; тим, хто прагне схуднути; людям із захворюваннями нервової системи; людям літнього віку; тим, хто страждає на остеопороз; при обмінних захворюваннях, особливо при цукровому діабеті; студентам та школярам у період великого розумового та психологічного навантаження.
Фото: Кутя/ПЦУ
